СТУК', виг., часто уживається з повторенням-. стук-стук, стук та стук. 1. Звуконаслідування, що означає короткий, уривчастий звук від удару по чому-небудь, падіння чогось і т. ін. 2. Уживається як присудок за знач, стукнути.
СТУК2, -у, ч. 1. Короткий, уривчастий сильний звук від удару по чомусь, падіння чого-небудь, коливань, розривів і т- ін. // Короткі, уривчасті звуки, утворювані ким-, чим-небудь під час роботи. // Удар (у двері, вікно і т. ін.), який сповіщає про що-небудь або є умовним сигналом. 2. Шум, який створюється ритмічними скороченнями серця, пульсацією крові.
СТУК2, -у, ч. Те саме, що стуко.
Стук в інших словниках
| Стук — Рідні імена. Слов'янський іменослов |
| Стук — Словник чужомовних слів і термінів |