СТЯГАТИ, -Аю, -Аєш і рідше СТЯГУВАТИ, -ую, -уєш, иедок., СТЯГСИ і СТЯГНУТИ, стягну, стягнеш; мин. ч. стяг, -ла, -ло / стягнув, -нула, -нуло; док., перех. 1. Міцно з'єднувати, зв'язувати, скріплювати що-небудь чимсь. 2. Робити більш прилеглим, тісним, натягнутим (пояс, кінську збрую і т. ін.). // Обгортаючи, щільно прилягати до чого-небудь. // (Цільно облягати, охоплювати, обтягувати з усіх боків, часом створюючи враження меншого розміру (про одяг, взуття). // Морщити, збирати в складки. // безос. Ц Зводити докупи (перев. брови). // Зменшувати, звужувати площу чого-небудь. // безос. 3. Зносячи, звозячи, збирати, складати що-небудь в одному місці. // Зачепивши чим-небудь, збирати. згрібати в одне місце, докупи. // перен. Об'єднуючи, згуртовуючи, збирати, зосереджувати, скупчувати в одному місці. //- перен. Приваблюючи до себе, змушувати збиратися, зосереджуватися. // перен. Поступово збирати, нагромаджувати (гроші, майно і т. ін.). ** стягати підбзру (біду, клопіт і т. ін.) на кого— що— викликати що-небудь неприємне, небажане; бути причиною чогось неприємного, небажаного. 4. Тягнучи, повільно, з трудом знімати що-небудь. // Тягнучи, знімати когось, щось звідки-небудь. // Робити меншим що-небудь. 5. тільки док., розм. Украсти що-небудь. 6. Примушувати сплатити що-небудь.
Стягати в інших словниках
| Стягати — Тлумачний словник української мови |
| Стягати — Фразеологічний словник української мови |