СТІЛЕЦЬ, -льци, ч. 1. Вид меблів у вигляді короткої лави, перев. зі спинкою, для сидіння однієї людини. Плетений стілець. Віденський стілець. // перен., розм. Посада, службове місце. ** Електричний стілоць, іст. - знаряддя страти в СШД. Сидіти на двох стільцих (між ДВОМА стільцими) -намагатися поділити дві протилежні думки. 2. спец. Підставка під який-небудь механізм, інструмент, будову і т. ін. 3. Те саме, що аналои.
Стілець в інших словниках
| Стілець — Тлумачний словник української мови |
| Стілець — Фразеологічний словник української мови |