СТІНА, -й, ж. 1. Вертикальна частина будови, яка служить для підтримання перекриттів і для розділення приміщення на частини і т. ін. // тільки ми., з означ., перен. Про який-небудь будинок, приміщення, установу, навчальний заклад і т. ін., де щось відбувається, здійснюється тощо. ** За стінбю; Крізь стіну - в сусідньому приміщенні. Між стінами - в закритому приміщенні. Напільна стіна - стіна в хаті, до якої примикає піч і піл. 2. чого і з означ. Прямовисна бічна поверхня чого-небудь. 3. чого і з означ. Висока кам'яна або цегляна огорожа; мур. // тільки мн. Вали, мури і т. ін. біля міста, фортеці. " Під стінами чого - біля валів, мурів і т. ін., на підступах до якого-небудь міста, фортеці. 4. чого і з означ., перен. Те, що відокремлює, роз'єднує кого-, що-небудь, перешкода у здійсненні чогось. ** ставити стін)? між ким - позбавляти кого-небудь зв'язку з кимсь, чимсь; ізолювати кого-небудь від когось, чогось. 5. чого і з означ., перен. Щільний ряд чи суцільна маса чого-небудь, що утворює перепону, перешкоду, завісу і т. ін. Стіна очерету. // Зімкнутий ряд людей. Стінбю стнити (йти, проходити, прнити і т. ін.) - стояти (йти, проходити, прнити і т. ін.) щільним рядом чи суцільною масою. 6. Щільно зімкнений стрій бійців у кулачному, рукопашному бою чи бійці. ** стати стінбю - виступити згуртовано, дружно.
Стіна в інших словниках
| Стіна — Тлумачний словник української мови |
| Стіна — Фразеологічний словник української мови |