СУДИТИ, суджу, судиш, недок. і док. 1. тільки недок., неперех. Складати думку про кого-, що-не-будь, робити висновок щодо когось, чогось. // Міркувати. // рідко. Говорити, балакати. ** Не мені (нам і т. ін.) судити - я (ми і т. ін.) не хочу (не хочемо) або не в змозі робити висновок щодо чого-небудь. Судячи з .... у знач, вставн. сл. - беручи до уваги що-небудь, на підставі чогось. 2. тільки недок., перех. і без додатка. Оцінювати кого-, що-небудь, чиїсь учинки, поведінку. // Висловлювати свій осуд, засуджувати кого-, що-небудь. // розм. Неславити кого-небудь; пересуджувати. ** Судити-гудити; Судити і гидити - неславити, пересуджувати кого-небудь. 3. тільки недок., перех. і без додатка. Розглядати чию-небудь справу в судовому порядку. 4. тільки недок., перех. і без додатка. У спортивних іграх — стежити за дотриманням правил і розв'язувати суперечки, що виникають у ході гри. 5. перех. і з інфін. Призначати, прирікати кому-небудь (про долю, талан і т. ін.). "" Судити-рядити: а) давати лад, керувати; б) висловлювати свої думки; міркувати.
Судити в інших словниках
| Судити — Словник чужомовних слів і термінів |
| Судити — Фразеологічний словник української мови |