СУМЛІННЯ, -я, с. Усвідомлення й почуття моральної відповідальності за свою поведінку, свої вчинки перед самим собою, людьми, суспільством; моральні принципи, погляди, переконання; совість. // чого, чиє, перен. Найчесніший, найсправедли-віший, найвідповідальніший представник певного колективу, суспільства і т. ін.; живе втілення чесності, порядності. ** залишати що на сумлінні кого, чиєму - надавати кому-небудь право самому судити про правильність своїх учинків. Із спокійним сумлінням - будучи переконаним у своїй правоті; спокійно, іти (чинити, діяти) проти власного (свово) сумління - робити що-небудь усупереч своїм моральним принципам, переконанням.
Сумління в інших словниках
| Сумління — Тлумачний словник української мови |
| Сумління — Фразеологічний словник української мови |