Сумісник — Великий тлумачний словник сучасної української мови

СУМІСНИК, -а, ч. Людина, яка працює за сумісництвом. СУМІСНИЦТВО, -а, с. Одночасне виконання кількох службових обов'язків; праця на іншому (крім основного) підприємстві, в іншій установі тощо.

Алфавітний покажчик

А 5203 Б 6596 В 11964 Г 6115 Д 6970 Е 2436 Є 189 Ж 1005 З 11179 И 26 І 1857 Ї 46 Й 180 К 9147 Л 3574 М 6733 Н 10433 О 8300 П 31890 Р 8150 С 13990 Т 6563 У 3853 Ф 3060 Х 2457 Ц 1461 Ч 1940 Ш 2754 Щ 463 Ю 155 Я 544