Сірник — Великий тлумачний словник сучасної української мови
СІРНИК, -4, ч. 1. Тонка дерев'яна паличка з голівкою із легкозаймистої речовини, що загоряється від тертя. 2. тільки мн. Коробка чи інша упаковка з такими паличками.