ТАБУ, невідм., с. У первісних племен і народів -релігійна заборона певних дій, слів тощо, порушення якої, за упередженими уявленнями людей, неминуче спричиняє тяжке покарання. // перен. Взагалі яка-небудь заборона. Накладати табу.
Табу в інших словниках
| Табу — Словник чужомовних слів і термінів |
| Табу — Тлумачний словник української мови |