ТАБУН1, -А, ч. 1. Гурт копитних тварин (коней, оленів, веролюдів і т. ін.). // Зграя диких або свійських птахів. // Скупчення риб, морських тварин. 2. перен., розм. Про велику, звичайно неорганізовану групу людей. Ходити табуном.
ТАБУН1, -А, ч. Бниова отрсина речовина; безбарвна рідина, що уражає центральну нервову систему.
Табун в інших словниках
| Табун — Тлумачний словник української мови |