ТАБІР, -бору, ч. 1. Місце тимчасового розташування війська поза населеним пунктом. // Укріплене місце тимчасового розташування козацького війська з обозом. // Військо, розташоване в такому місці. Ц перев. мн. Місце тимчасового розташування військових з'єднань для проходження тренувальних занять. Стати табором. 2. Кілька чи більше родин циган, що кочують разом, а також їхній стан, обоз. 3. Місце тимчасового розташування великої групи людей; група людей, що перебуває в такому місці. //- Літня будівля, загін для худоби поблизу пасовищ, випасів. Польовий табір. 4. Місце, де перебувають військовополонені, в’язні. Концентраційний табір. 5. перен. Суспільно-політичне угруповання; течія, напрям. // Група людей, що мають однакові погляди, переконання.
Табір в інших словниках
| Табір — Тлумачний словник української мови |