Терор — Великий тлумачний словник сучасної української мови
ТЕРОР, -у, ч. 1. Найгостріша форма боротьби проти політичних і класових супротивників із застосуванням насильства аж до фізичного знищення. 2. Надмірна жорстокість стосовно до кого-небудь; залякування.