ТЕРПІННЯЧКО, -а, с. Зменш.-пестл. до терпіння. ТЕРПІТИ, терплю, терпиш; мн. терплять; недок. 1. перех. і неперех. Стійко, без нарікань витримувати фізичні або моральні страждання; витримувати (у 2 знач.). // тільки неперех. Не протидіючи, покірливо зносити всілякі життєві злигодні, труднощі й т. ін. // Миритися з чим-небудь неприємним, тяжким, сподіваючись на краще. // розм. Чекати на що-небудь без ремствування, нарікання. // від кого. Зазнавати прикростей, образ, утисків і т. ін. // від чого. Зазнавати шкоди. 2. перех. Миритися з існуванням, наявністю кого-, чого-небудь; поблажливо ставитися до когось, чогось. // Довго та спокійно витримувати щось нудне, неприємне, небажане. // також кому. Вибачливо ставитися до чиїхось провин, вад і т. ін. // тільки 3 ос., перев. із запереч, част. н е. Не допускати наявності, можливості чого-небудь або бути несумісним із чимось. 3. перех., із запереч. част. н е, розм. Дуже не любити кого-, чого-небудь, відчувати неприязнь, відразу до когось, чогось. ** терпіти не мбжу (не міг і т. ін.) кого, що або з інфін. - дуже не люблю, не переношу. 4. неперех., розм. Страждати, мучитися. // від чого. Зазнавати прикростей, злигоднів і т. ін., переживати щось тяжке, неприємне. // від чого, діал. на що. Страждати від хвороби, немочі і т. ін.
