Тире — Великий тлумачний словник сучасної української мови
ТИРЕ, невідм., с. 1. Розділовий знак, що має форму прямої горизонтальної риски ( - ). 2. Знак такої форми в азбуці Морзе, а також звуковий сигнал, що відповідає цьому знакові.