То

ТО1, спол. 1. розділовий. Уживається при переліченні фактів, явищ, дій, об'єктів і т. ін., що чергуються: а) на початку кожного простого речення, що входить до складу складносурядного; б) на початку самостійних речень, пов язаних між собою якимсь одним членом речення; в) між однорідними членами речення. 2. Уживається в складі складених розділових повторюваних спол. н е то ... не то, чи то ... чи то, які вказують на непевність, невиразність, сумнів стосовно того, що з названого є справжнім, а що - уявним. 3. Уживається в складі складених протиставних спол. а то, а не то, а то не у знач.: а) інакше, у противному разі, бо; б) насправді ж, а в дійсності; в) у сполуч. із запереч, част. не надає висловленню стверджувального значення. 4. Уживається в ролі сполучника-відповідника, що виступає на початку одного (звичайно головного) речення для підкреслення його співвідносності з попереднім (перев. підрядним): а) із знач, умови; б) з наближенням до висновкового значення; в) з часовим знач.; г) з відтінком наслід-ковості, результативності; ґ) з причиновим знач.; д) із знач, зіставлення; е) із знач. мети.

ТО2, част. 1. вказ. Указує на особу, предмет, явище, дію і т. ін. // Уживається в складнопідрядних або в самостійних реченнях, одне з яких є поясненням, тлумаченням іншого, у значенні, близькому до це . 2. підсил. Уживається для підкреслення, вирізнення в реченні якогось слова. // Для підсилення якогось слова, зосередження на ньому уваги вживається у складі цього слова. // Уживається для підсилення емоційної виразності в окличних і питальних реченнях. // Уживається при повторенні слів як співвідносне слово до спол. що, я к , вказуючи на незаперечність, неминучість чого-небудь. II Уживається при повторенні слів, вказуючи на ствердження названого поняття. ** І то - уживається для підсилення якоїсь думки. Та й то - уживається для підсилення протиставного значення.