ТОВАРИШ, -а, ч. 1. Людина, яка спільно з ким-небудь виконує якусь справу, бере участь у якихсь діях, співучасник чого-небудь; компаньйон, спільник. // Член якого-небудь товариства. // перен. Про того, хто є супутником людини або про те, що супроводжує ії в діях, діяльності. // перев. з означ, або по чому. Людина, зв'язана з іншими спільною професією, місцем роботи, навчання, службою в армії і т. ін.; колега. //- Людина, що посідає рівне з іншими становище в суспільстві, колективі. 2. Людина, зв'язана з ким-небудь дружбою, щирий друг, приятель. 3. Людина, ідейно зв'язана з іншими людьми, яка разом з ними бере участь у спільній справі, боротьбі; соратник, однодумець. 4. іст. Уживалося перед прізвищем людини для підкреслення належності її до свого радянського чи партійного середовища. // Перед прізвищем, іменем, званням і т. ін. чи без згадування прізвища, імені, звання і т. ін., а також у звертанні - з тим же значенням. 5. У назвах звань і посад - помічник, заступник. Товариш прокурора. 6. у сполуч. з прикм. бунчуковий або значковий, іст. Назва старшинського звання, що надавалось у реєстровому козацькому війську полковій старшині та козакам із другої половини 17 ст. І/ без прикм. Скорочена назва цього звання.
Товариш в інших словниках
| Товариш — Тлумачний словник української мови |