Топтанина — Великий тлумачний словник сучасної української мови
ТОПТАНИНА, -и, ж. Ходіння на одному місці. ТОПТАННЯ, -я, с. Дія за знач. топтати й топтатися. ТОПТАТИ, топчу, топчеш, иедок., перех. 1. М'яти, приминати ногами під час ходіння, бігання. // розм. Ходити, йти по чому-небудь. // розм. Ідучи, уторовувати стежку, шлях. 2. Навмисно давити, м'яти, бити ногами. // Знищувати, придавлюючи, приминаючи ногами. // перен. Виражати зневагу до чого-небудь; ганьбити, знеславлювати кого-, що-небудь. 3. розм. Запліднювати самку (про птахів). 4. розм., рідко. Будувати хату з глини.