ТРУБА, -й, ж. 1. Довгий порожнистий предмет або пристрій, звичайно кільцевого перерізу, признач, для переміщення рідини, пари, газу і т. ін. // Порожниста споруда такої форми для відведення диму; димар. // Порожниста споруда під дорогою, насипом і т. ін. для пропускання води. 2. Оптичний прилад (або частина його) для спостереження віддалених предметів. 3. Порожнистий пристрій циліндричної форми, що є частиною деяких видів вогнепальної зброї, торпедних апаратів тощо. ** Аеродинамічна трсоа - лабораторна установка. яка створює сильний повітряний потік для експериментального вивчення явищ, що виникають при обтіканні твердих тіл повітрям. 4. Духовий мідний музичний інструмент високого регістру з зігнутим у кільце циліндричним або конічним корпусом і розтрсоом на кінці; взагалі духовий інструмент різного призначення. // Розтрсо грамофона, гучномовця і т. ін. ** Єрихонська трсоі - про дуже гучний голос. 5. у знач, присл. тру-ббю. У формі розтрсоу. // Прямо вгору. 6. анат. Канал в організмі людини або тварини для сполучення між органами. 7. у знач, присудк. сл., перен., розм. Кінець, загибель; безвихідне становище.
Труба в інших словниках
| Труба — Тлумачний словник української мови |
| Труба — Фразеологічний словник української мови |