Трубач — Великий тлумачний словник сучасної української мови
ТРУБАЧ, -А, ч. 1. Музикант, що грає на трсоі, або сигналіст, що сурмить у трсоу, ріг і т. ін., подаючи якийсь сигнал. 2. розм. Декоративна порода голсоів, характерними ознаками яких є своєрідний голос і хвіст, схожий на розтрсо.