Тріскачка — Великий тлумачний словник сучасної української мови
ТРІСКАЧКА, -и, ж. 1. Знаряддя, прилад, за допомогою якого утворюється тріск, стукіт, шум. // Ударний музичний інструмент різноманітних конструкцій. 2. тех. Пристрій для свердління отворів у важкодоступних місцях або отворів із великим діаметром. 3. Машина для очищення насіння льону.