ТУБІЛЕЦЬ, -льця, ч. 1. Уродженець і корінний житель якої-небудь (перев. віддаленої від центрів цивілізації) місцевості або країни на відміну лід приїжджого або іноземця. 2. заст. Корінний житель будь-якої місцевості.
Тубілець в інших словниках
| Тубілець — Тлумачний словник української мови |