Тума — Великий тлумачний словник сучасної української мови
ТУМА, -й, ж. 1. заст. Назва людини, в якої один із батьків турок або татарин, а інший - українець. 2. рідко. Темна хмара. 3. перен. Про похмуру, мовчазну людину.