Турецький — Великий тлумачний словник сучасної української мови
ТУРЕЦЬКИЙ, -а, -е. 1. Прикм. до турки і Туреччина. // Власт. туркам; такий, як у турків. ** Турецька канала - широка канапа, звичайно оббита килимом. Турецька мбва - мова турків; належить до тюркських мов. Турецька шабля - шабля з дуже вигнутим, серпастим лезом. 2. Уживається як складова частина ботанічних назв, термінів.