УБОГИЙ (ВООГИЙ), -а, -е. 1. Який живе в нестатках, злиднях; бідний; прот. багатий. // Недостатньо забезпечений матеріально; небагатий, незаможний. // у знач. ім. собгий (вобгий), -гого, ч.; собга (вобга), -гої, ж. Бідна людина. // Старець, жебрак. 2. Такий, як у бідних, власт. бідним; недорогий, неякісний, з поганого матеріалу і т. ін. // Дуже простий, непоказний, без прикрас. 3. на що, чим. Який має або містить мало, недостатньо чого-небудь. // у сполуч. зі сл. розум, талант, дух та ін. Недостатньо розумний, мало талановитий і т. ін. 4. Невеликий, незначний обсягом, кількістю; мізерний. // Скупий, не ситний. // Якому недостає багато чого для повноти вияву. // 3 бідною рослинністю. // Слабкий у своєму прояві, діі. 5. перен. Який не має в достатній кількості належних ознак, бідний змістом. // Невиразний, одноманітний, з малим запасом чого-небудь (про мову, художні засоби і т. ін.). // Небагатий на барви, неяскравий. 6. Який має якусь фізичну ваду; покалічений. // Який викликає жаль, співчуття; бідолашний. 7. перен. Духовно обмежений; нікчемний.
Убогий в інших словниках
| Убогий — Тлумачний словник української мови |
| Убогий — Фразеологічний словник української мови |