Увінчання — Великий тлумачний словник сучасної української мови

Увінчання

УВІНЧАННЯ, -я, с. 1. Дія за знач. увінчати. 2. Те, чим увінчується, закінчується зверху якась споруда, будова тощо. увінчати див. увінчувати.

Алфавітний покажчик

А 5203 Б 6596 В 11964 Г 6115 Д 6970 Е 2436 Є 189 Ж 1005 З 11179 И 26 І 1857 Ї 46 Й 180 К 9147 Л 3574 М 6733 Н 10433 О 8300 П 31890 Р 8150 С 13990 Т 6563 У 3853 Ф 3060 Х 2457 Ц 1461 Ч 1940 Ш 2754 Щ 463 Ю 155 Я 544