УДАРНИК, -а, ч. 1. Частина затвора вогнепальної зброї, признач, для розбивання капсуля патрона під час пострілу. 2. Деталь, спеціальне пристосування в механізмі, інструменті, за допомогою якого здійснюється удар з певною метою. 3. розм. В оркестрі - виконавець партій на ударних інструментах. 4. У музичних інструментах - деталь для видобування звука (напр. язик у дзвоні). 5. Передовик; робітник з високими показниками в праці.
Ударник в інших словниках
| Ударник — Тлумачний словник української мови |