Удержувати — Великий тлумачний словник сучасної української мови
УДЕРЖУВАТИ (ВДЕРЖУВАТИ), -ую, -уєш, недок., УДЕРЖАТИ (ВДЕРЖАТИ), -жу, -жиш, док., перех. 1. Держати, піддержувати кого-, що-небудь, не даючи упасти. // Схопивши за що-небудь, не відпускати від себе, не давати можливості рухатися комусь, чомусь. 2. тільки недок. Бути опорою чому-небудь; підтримувати. 3. Тримати в певному положенні. 4. Стримувати, витримувати дію, напір 48 5-М чого-небудь. // перен. Стримувати прояв чого-небудь, (плачу, сміху і т. ін.), якесь висловлення, слово тощо. 5. Змушувати кого-небудь залишатися, перебувати де-небудь; не відпускати. // Зберігаючи, підтримуючи чиє-небудь кохання, прихильність, не допускати розриву. 6. Змушувати кого-небудь утриматися від якихось дій, вчинків і т. ін. 7. Зберігати цілим, не витрачати. //- перен. Зберігати незмінним, підтримувати у тому ж стані, положенні. // Не віддавати ворогові (місто, позицію і т. ін.), не відступати. Удержувати переправу. // Змушувати перебувати когось, щось в якому-небудь стані, положенні. Удержувати в голові. 8. рідко. Не віддавати, не сплачувати, відраховувати (перев. гроші). 9. тільки недок., діал. Забезпечувати засобами для життя; утримувати. 10. тільки недок., діал. Мати за власність який-небудь заклад.