Укіс — Великий тлумачний словник сучасної української мови
УКІС* (ВКІС), укосу, ч с. г. 1. Дія за знач, укосити. 1. 2. Кількість скошеного хліба, сіна за один раз, за день, за сезон і т. ін.
УКІС’ (ВКІС), укосу, ч. Похила, спадиста поверхня; схил гори, берега; бічна поверхня насипу залізниці, дороги і т. ін. Іти під укіс. Пускати під укіс.