Ура — Великий тлумачний словник сучасної української мови
УРА, виг. 1. Бниовий заклик під час атаки. // у знач, ім., с невідм. ** На ура: а) рішучою атакою з криками "ура"; б) без підготовки, з надією на випадковий успіх. 2. Уживається для вираження загального схвалення, захоплення, радості. // у знач, ім., с., иевідм. Трикратне ура. ураг (ВРАГ), -А, ч заст., лайл. Чорт, біс.