УТОРИ (ВТОРИ), -їв, мн. (одн. утор, -а, ч.), спец. Пази на краю бочки, діжки, барила, в які вставляють дно. // Крайня частина клепок бочки, діжки, барила, в якій прорізано такий паз. " Сла-бий на утори - невитриманий, неврівноважений (про людину). слабка на утори - про поступливу стосовно сексу жінку.
Утори в інших словниках
| Утори — Тлумачний словник української мови |
| Утори — Фразеологічний словник української мови |