Фа — Великий тлумачний словник сучасної української мови
ФА, невідм., с., муз. 1. Одна із складових назв ' звуків. 2. Стрій музичних інструментів, що звучать: а) на 3 '/, тону нижче від написання (англійський ріжок, валторна); б) на 2 ’/і тону вище від написаного (валторна, якщо її партію написано у басовому ключі). 3. Назва ключа (баритоно-' вого, басового, басопрофундового).