ФАКІР, -а, ч. 1. Мусульманський або індуїстський мандрівний чернець, що дав обітницю жити з жебрацтва; дервіш. 2. Європейська назва мандрівного фокусника, який демонструє нечутливість тіла до болю, незвичайну силу, вміння приборкувати гадюк тощо. 3. розм. Фокусник.
Факір в інших словниках
| Факір — Словник чужомовних слів і термінів |
| Факір — Тлумачний словник української мови |