ФАЛЬЦЕТ, -у, ч. Один із високих регістрів співацького голосу, перев. чоловічого, що вимагає особливого виконавського прийому. // Манера виконувати високі звуки, користуючись лише головним резонатором (ізольовано від грудного). // Дуже тонкий голос, схожий за тембром на жіночий.
Фальцет в інших словниках
| Фальцет — Тлумачний словник української мови |