Фарисей — Великий тлумачний словник сучасної української мови
ФАРИСЕЙ, -я, ч. 1. У Стародавній Іудеї - послідовник релігійно-політичної течії, що відзначалася фанатизмом та надмірною увагою до зовнішніх проявів релігійності. 2. перен. Лицемірна людина; ханжа.