ФАТ, -а, ч. 1. розм. Самовдоволений франт, джиґун; особа, що любить похизуватися. 2. заст. Роль самовдоволеного франта, коханця-позера в театральній п'єсі; актор, що виконує таку роль.
Фат в інших словниках
| Фат — Словник чужомовних слів і термінів |
| Фат — Тлумачний словник української мови |