Фея — Великий тлумачний словник сучасної української мови
ФЕЯ, -ї, ж. У міфології деяких західноєвропейських народів - істота жіночої статі (звичайно доброзичлива), здатна творити чудеса; чарівниця. // перен. Про жінку, яка чарує своєю грацією, красою і т. ін., яка робить добро, приносить щастя тощо.