ФОН1, -у, ч. Те саме, що тло.
ФОН2, ч., спец. 1. род. -у. Звукові перешкоди, шум, тріск у телефоні, гучномовці, апараті звукового кіно і т. ін. 2. род. -а. Одиниця рівня гучності звуку. 3. род. -у. Природний рівень радіації. ** Природний радіаційний фон - рівень радіації, що обумовлюється космічним випромінюванням і випромінюванням природних радіонуклідів. Радіаційний фон - іонізаційне випромінювання, що складається з природного радіаційного фону та іонізаційних випромінювань сторонніх джерел. Технологічно змінений радіаційний фон - радіаційний фон, який відрізняється від природного фону лише через перерозподіл природних радіонуклідів у біосфері. 4. перен. Середовище, оточення, в якому відбувається певне явище або подія. 5. У програмуванні - програми заднього плану (програми з більш низьким пріоритетом).
ФОН*. Частка перед німецьким прізвищем, що вказує на дворянське походження. ** Фон-барон -зневажливе назвисько аристократа чи пихатої, зарозумілої людини.
ФОН1, -у, ч. Народ, споріднений з еве; населяє південні і центральні частини Беніну.
Фон в інших словниках
| Фон — Тлумачний словник української мови |