Фортеця — Великий тлумачний словник сучасної української мови
ФОРТЕЦЯ, -і, ж. 1. Укріплений пункт з міцними капітальними спорудами, постійним гарнізоном, озброєнням та різними запасами, признач, для тривалої кругової оборони. 2. перен., уроч. Надійний захист, опора, твердиня.