ХАРАКТЕР, -у, ч. 1. Сукупність стійких психічних властивостей людини, її особистих рис, що виявляються в поведінці й діяльності; вдача. // зі сл. добрий, м’який, поганий, важкий, крутий і т. ін. Загальна позитивна або негативна оцінка індивідуальних особливостей людини. // Характерна риса поведінки тварини. 2. з означ. Людина як носій певної сукупності стійких психічних властивостей. 3. Твердість, сила волі, наполегливість у досягненні чого-небудь. 4. чого, який. Сукупність визначальних властивостей, ознак якого-небудь предмета, фізичного або психічного явища, його типові риси. Національний характер. 5. У літературі, сценічному мистецтві -художній образ, в якому втілено типові риси якої-небудь групи людей; тип. // Типові узагальнені риси, які становлять художній образ. // У скульптурі, живопису - головні, типові риси твору, їх виразність, викінченість. 6. перев. у мн., мат. Функції, які застосовуються в теорії чисел і теорії груп. Теорія характерів.
