Хвіст

ХВІСТ, хвоста, ч. 1. Придаток на задній частині тіла тварини, що являє собою продовження хребта від крижової кістки. // Звужена кінцева частина тіла (у плазунів, риб, морських тварин і деяких комах).// Хутро звіра з такого придатка, що використовується як горжетка, обшивка, нашивка і т. ін. // Пучок пір’я на заднім кінці тіла (у птахів). //- перен., розм. Одна тварина, худобина, звір. 2. У рослин - тонка верхівка стебла, гілки, листка; пагін, прут. Хвости дикого хмелю. Ц Тонкий кінець коренеплоду; корінь. Хвіст морквини. 3. Кінцева, крайня частина чого-небудь; кінчик. Хвіст паперового змія. //- Розчерк (у підписі, літері, цифрі, орнаменті і т. ін.); хвостик. // Звисаючий кінець чого-небудь (батога, канчука, мотузки і т. ін.). 4. Задня, кінцева частина літального апарата (літака, ракети і т. ін.). 5. розм. Задня нижня частина одягу (перев. довгого). 6. Довга звивиста смуга (диму, пилу і т. ін.), що рухається перев. в повітрі; димний, пиловий і т. ін. слід, що його лишає за собою рухомий предмет.// Світла, яскрава, довга смуга, яку лишає за собою рухоме тіло, предмет (комета, ракета і т. ін.). // перен. Слід від яких-небудь дій, подій, явищ. 7. Задня частина рухомого загону, каравану і т. ін. // Останні вагониу поїзда. 8. розм. Ряд людей або предметів, що рухаються один за одним або групою за кимсь, чимсь; потік, валка. // Ряд людей, що стоять один за одним в очікуванні кого-, чого-небудь; черга. 9. перен., розм. Тни, хто невідступно ходить за ким-небудь, супроводжує когось. 10. перев. мн., перен., розм. Частина роботи, завдання і т. ін., яка залишилася невиконаною, незакінченою у визначений термін; заборгованість. //-. мн., спец. Порожня порода, що лишається після первинної обробки мінеральної сировини, збагачення корисних копалин. // Дрібні, легкі частинки, які виносяться під час промивання руди. 12. спец. Нижня, задня, крайня частина, деталь в інструментах, пристроях. ** Ластівчин хвіст, буд. - усічений клин у формі заднього кінця тіла ластівки, що служить для скріплення балок, кам’яних плит і т. ін.