Цвірінькати — Великий тлумачний словник сучасної української мови
ЦВІРІНЬКАТИ, -аю, -аєш, недок. 1. Видавати звуки "цвірінь-цвірінь" (про горобців та деяких інших птахів); щебетати. 2. Видавати характерні тріскотливі звуки (про цвіркунів, коників); сюрчати. // Про подібні звуки, утворювані різними предметами, інструментами. 3. перен., розм. Говорити швидко, голосно.