Цей

ЦЕЙ, ця, це, займ. вказ. 1. Указує на особу, предмет, що перебуває поблизу кого-, чого-небудь, найближчий у просторі порівняно з іншим, більш віддаленим; прот. тни. //у знач. ім. цей, цього, ,.; ця, цієї, ж.‘, це, цьово, с.; мн. ці, цих. Уживається замість предмета, особи і т. Ін., яких було названо в попередньому викладі або про яких уже йшлося раніше. // Указує на певний період, який має місце тепер або мав у минулому чи буде мати в майбутньому часі. // у знач. ім. це, цього, с. Уживається замість назви такого періоду. Цими днями. За цих умов. ** При цьбму - до того ж; одночасно. 2. Указує на якийсь предмет, особу і т. ін., що їх вирізняють з-поміж інших. // у знач. ім. цей, цього, у/.; ця, цієї, ж.', це, цього, с.\ мн. ці, цих. Уживається замість предмета, особи і т. ін., що їх вирізняють з-поміж інших. // у сполуч. зі сл. час, момент, мить і т. ін. Указує на одночасність якоїсь дії з Іншими діями, про які йде мова. // Уживається для вказівки на тни або інший предмет, особу в ряду подібних, коли іх перелічують або зіставляють. 3. також зі сл. самий, сама, саме. Указує на предмет, особу, дію і т. ін., згадані в попередньому висловлюванні. // у знач. ім. цей, цього, ч.; ця, цієї, ж.; це, цього, а; мн. ці, цих. Уживається для вказівки на раніше названу особу; відповідає за значенням особовому займ. З особи. // Уживається як зв'язка в складеному присудку. 4. у знач, ім. це, цього, с. Указує на дії, явища, обставини, події і т. ін., про які говориться в попередньому чи наступному контексті. // невідм., с. Уживається в функції неузгодженого підмета. // У сполуч. зі сл. все вказує на перелічення, виконуючи функцію узагальнюючого слова. 5. Уживається для підкреслення емоційного ставлення до осіб, предметів, явищ, дій тощо.