ЦЕРКОВНИЙ, -а, -є. 1. Пов’язаний з церквою (у 1 знач.), з релігією, з богослужінням; встановлений, прийнятий церквою. // у знач. ім. церковне, -ного, с. Те, що належить до церковнослов’янської писемності. // Який належить церкві. // Який чинить, здійснює церква. Церковний шлюб. //- Про установу, яка відає справами церкви. ** церковні лади, муз. - система монодичних ладів григоріанського хоралу. 2. Прикм. до церква 2.
