Чартер — Великий тлумачний словник сучасної української мови
ЧАРТЕР, -а, ч. 1. Грамота, хартія. 2. Договір про морське або повітряне перевезення вантажів, а також пасажирів, укладений між власником транспортного засобу (фрахтівником) і наймачем (фрахтувальником) на оренду всього транспортного засобу або його частини на певний рейс або термін. ** банківський чартер - документ на право ведення банківських операцій.