Чепчик — Великий тлумачний словник сучасної української мови
ЧЕПЧИК, -а, ч. Зменш.-пестл. до чепаць. // Біла шапочка у медичних працівників, працівників торгівлі, кулінарів, буфетниць і т. ін. // Дитяча шапочка, що має вигляд капора.