ЧУДО, -а; мн. чуда, чуд і чудесо, чудес; с. 1. За марновірними та релігійними уявленнями - явище, нібито викликане надприродними силами, чаклунством, втручанням Божої сили. 2. перен. Те, що гідне великого подиву, незвичайне, дивовижне. // Вигук, що виражає здивування, захват від чого-небудь. // Щось надзвичайне і всесильне; те, що допомагає вийти зі скрутного становища. //- у знач, присудк. сл. Дивно. //- у знач, присл. чудом (також зі сл. якимсь, якимось, яким). Невідомо, незрозуміло як; дивним чином. 3. Те, що викликає загальне захоплення, вражає своїми якостями, властивостями, красою. // Про найвищий вияв чого-небудь, яких-небудь ознак, якостей, властивостей і т. ін. 4. мн. чуда. Казкова істота; диво. ** Чудо-іьдо, нар.-поет. -казкове чудовисько.
Чудо в інших словниках
| Чудо — Тлумачний словник української мови |
| Чудо — Фразеологічний словник української мови |