ЧУДОДІЙ, -ія, ч. 1. Тни, хто робить чудеса; чарівник. // Тни, хто робить щось надзвичайне, дивне. 2. розм. Те саме, що дивок.
Чудодій в інших словниках
| Чудодій — Фразеологічний словник української мови |