ЧУЖИЙ, а, -б. 1. Належний комусь іншому, не власний, пе свій. // Здобутий, зароблений не своєю працею, не своїми зусиллями. // у знач. ім. чужб, жбго, с. Те, що надбане іншим. // Який є продуктом мислення кого-небудь іншого (про думки, ідеї, слова і т. ін.). // Якого зазнає хтось інший, який випадає на долю кого-небудь іншого. // Не притаманний, не властивий кому-небудь, незвичний за виявом. // перен. Не підвладний кому-небудь, який позбувся рухливості, чутливості (перев. про частини тіла людини). 2. Не пов'язаний з ким-небудь родинними зв'язками; нерідний. // у знач. ім. чужий, -жого, у/.; чужб, -жоі, ж.; чужі, -жих, мн. Нерідна людина. 3. Який не перебуває у близьких взаєминах з ким-небудь, не пов'язаний спільністю умов життя, праці; сторонній. // Незнайомий, невідомий. // у знач. ім. чужий, -жого, ч.; чужб, -жої, ж.; чужі, -жих, мн. Незнайома людина. // Який стосується інших людей. // Власт. чомусь зовсім іншому; чужорідний. 4. Який не є Батьківщиною або місцем постійного проживання для кого-небудь. // Уживається як постійний епітет до деяких назв. // Родом з іншої місцевості. // Який стосується іншої держави, країни; іноземний. // у знач. ім. чужб, жого, с. Те, що належить іншому народові. 5. Який має інші погляди, прагнення, інтереси і т. ін., ніж хто-небудь. // Який не відповідає поглядам, інтересам, прагненням кого-небудь.
Чужий в інших словниках
| Чужий — Тлумачний словник української мови |
| Чужий — Фразеологічний словник української мови |