Шабаш — Великий тлумачний словник сучасної української мови
ШАБАШ, -у, ч. 1. рел. Ссоотнє свято, відпочинок, передбачений іудаїзмом. 2. міф. За середньовічними повір'ями - нічне збіговисько відьом, чортів, чаклунів і т. ін., яке супроводжується диким розгулом.
ШАБАШ, -у, ч., розм. 1. також з приим. на, по, до, після і т. ін. Закінчення, кінець чогось (перев. роботи). 2. у знач, присудк. сл. Останній момент чого-небудь, що відбувається в часі; кінець. // Те саме, що воді 1. 3. виг. Уживається як заклик закінчити щось або сигнал про закінчення чогось.