ШЕЛЬФ, -у, ч., спец. 1. Прибережна частина дна світового океану, в межах якої глибини не перевищують 200 м; материкова обмілина. 2. Поздовжній брус по борту дерев’яного судна, паралельний причальному брусові. 3. Опора (палиця) зі сталевих листів зовні обшивки судна, призначена для кріплення бортової броні.
Шельф в інших словниках
| Шельф — Тлумачний словник української мови |